Головна
Реєстрація
Вхід
  Нд
  17.02.2019
  03:21


Ви увійшли як Гість | Група "Гости" | RSS


Навчально-виховне об'єднання №5 імені Сергія Єфремова

міста Хмельницького



                                                                                    

  Адреса:
м. Хмельницький
  вул. Володимирська 51
 тел. (0382)79-57-25
nvo5@ua.fm







Меню сайту


Категорії розділу
Новини нашої школи [47]
Конкурси [4]
Привітання [18]
Новини освітянської ниви [36]


Наше опитування
Оцініть наш сайт
Всього відповідей: 434


Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів 0




 Історія школи 

Історія школи


Навчально-виховне об’єднання № 5 є найдавнішим навчальним закладом у нашому місті. Історія нашої школи розпочинається з 1869 року коли було затверджено «Положення про народні училища в губернії Київській, Подільській і Волинській». Згідно цього документу в місті Проскурові було відкрито городское двухклассное народное училище училище. Смотрителем училища призначили Тищенка Олександра Семеновича, за фахом учителя історії та географії. За час свого існування училище змінювало своє місцезнаходження. Першого вересня 1903 року заняття розпочалися в збудованому силами та коштами Проскурівського міського відомства новому приміщенні по вул..Проскурівській де сьогодні знаходиться станція юних техніків.

"Двухклассное городское училище" на час свого відкриття виявилось розташоване за межами міста, тому що місто кінчалось там, де зараз стоїть готель "Жовтневий". Далі розпочиналося топке болото.

З 1903 по 1911 роки в школі було 3 групи і 2 класи. У 1904 році школу закінчило близько 30.  Навчання було платним. Учні міського двокласного училища платили на рік шість карбованців. Порівнюючи з реальним училищем, де платити в молодших класах 60 карбованців, а в старших - 80, ця плата була невеликою.

Навчання велося російською мовою. Серед керівництва і вчителів про українську мову ніхто ніколи не згадував. Однак між собою діти спілкувалися українською мовою. В школі викладались такі предмети: російська мова, де вивчалась граматика і елементарні відомості з літератури; як самостійний предмет було виділено чистописання; вчили природознавство, географію, історію Росії; з математичних предметів викладали арифметику і геометрію. Учням давали елементарні знання з малювання і креслення. Значна кількість годин відводилась на Закон Божий. Фізики, хімії, алгебри в школі не викладали. Німецька і французька мова викладалась факультативно. Найбільша кількість годин виділялась на російську мову і арифметику.

Випускникам вручалось свідоцтво про закінчення двохкласного училища і присвоювалось звання колезького асесора. Це був найнижчий чин у чотирнадцяти ранговій цивільній службі, який давав право стати чиновником з однією зірочкою на петлицях.

Щороку школу закінчувало 60-65 випускників обох статей.

У 1911 році в училищі був організований третій, а через рік четвертий класи, і воно стало чотирикласним. Школа стала   називатись   "Проскуровское четырехклассное городское Высшее начальное училище". Оскільки у центральному приміщенні школи стало тісно, перша і третя групи були відокремлені і працювали в іншому будинку на цій самій Олександрівській вулиці. Їх вчила А.К.Левченко.

У період 1913-1917 років в школі розгорнулася позакласна робота. Силами учнів готувались шкільні вечори на Новий рік, Різдво, царські дні. На вечорах учні ставили п'єси, декламували пісні і танці. В школі був досить чисельний, добре організований і навчений хор, яким керував вчитель співів.

Плата за навчання складала 10 крб. на рік.

Лютнева (1917 року) революція в Росії спочатку не викликала жодної реакції в колективі школи. Вчителі обминали цю тему і не допускали розмов про революцію. Відголоски Жовтневої революції в Петрограді швидко докотились до Проскурова. Учні як і все населення по різному сприймали прихід нової влади. Уроки проводились в основному за старою програмою. В історії були вилучені розділи про царя і пояснювались встановлення Радянської влади. Припинилось викладання Закону Божого. Усі предмети продовжувались викладатися російською мовою.

У вересні 1919 року в місто вступили денікінці, які школу ліквідували і в її приміщенні зробили госпіталь.

На початку 1920 року в Проскурові знов встановилась радянська влада. Школа відновила свою роботу.

В 1921 році на прохання батьків на базі вищого початкового училища було створено семирічну фабрично-заводську школу "Проскурівська Залізнична Трудова школа №56". Група учнів та вчителів вищого початкового училища були переведені в першу школу ( зараз приміщення міської Ради).  Першим завідуючим Залізничною школою був Гайовий Климентій Гаврилович.

Під час війни в окупованому місті робляться спроби відновити навчання. У вересні 1941 р. розпочали навчальний рік 6 класів. Навчання проводилось лише восени протягом 1941-42 років.

У 1943 р. приміщення школи було зайняте окупаційною комісією по відправці населення на примусові роботи в Німеччину. Заняття припинилися.

У перший повоєнний навчальний рік школа офіційно стала називатись "Хмельницька середня школа №3".

В 1945 році відновилась практика роздільного навчання, школа стала чоловічою і була такою до 1954 року.

З 1955 року школа стала політехнічною.

У 1961 році школа переходить в будинок по вул. Кірова (нині Володимирська). Сталося це після того, як до школи № 1, яка тут розташовувалась, було збудоване нове приміщення в районі міського парку.

Школі пощастило в тому, що протягом всіх повоєнних років її очолювали компетентні, розумні, вмілі керівники, для яких педагогіка була життєвим покликанням. Таким пам'ятають тодішні учні Мефодія Павловича Зінуля, який працював директором з 1954 по 1960 рік. В 1961-65 роках школу очолювала Алла Іванівна Гончар, яка запам'яталась учням пристрастю до туристично-краєзнавчої роботи.

Найдовше працювала директором Клавдія Максимівна Антонюк (1965-1984 роки). Її високий професіоналізм, спокійна врівноважена вдача сприяли створенню в школі здорової  доброзичливої  атмосфери,  яка  позитивно позначилась на ході навчально-виховного процесу.

З 1984 по 2001 рік директором школи працювала Ніна Григорівна Гуменюк. Ставши керівником колективу, вона почала реалізовувати свою концепцію етнопсихології та етнопедагогіки як основи відродження української нації та інших народів, що проживають на нашій землі. Вона націлювала колектив на розвиток в учнів чітких і сміливих поглядів виховання їх як свідомих і активних будівників української держави.

У школі почали діяти товариства і об'єднання, покликані   розкривати  справжню    історію  України, відроджувати національні традиції - "Просвіта", "Зарево". Відкрито  етнографічний  музей  "Подільська оселя", оформлено зал "Україна - рідний край". Реалізуються програми "Великі українці", "Дух нації".

 

З 1999 року ЗОШ №3   стала НВО №5. Завдяки співпраці з міським товариством "Просвіта", НВО №5 взяло участь в освітній програмі, що зв'язала місто Хмельницький і поріднене місто у Швеції - Крамфорс. Було започатковано співдружність обох гімназій. Передбачається обмін інформаціями, методичними матеріалами, а також обмін учнівськими групами.

З 2001 року НВО №5 очолює Мішанчук Світлана Дмитрівна. Заклад нового типу крокує в майбутнє. Славна історія школи не закінчиться, а буде примножена ще багатьма сторінками. Учні і вчителі працюють над тим, щоб відродилася Україна, наше рідне місто, життя людей стало достойнішим. Без школи цих великих завдань не здійснити, тож хай живе і працює рідна школа ще довгі роки.

15 червня 2006 року Президентом України виданий Указ за №521 «Про вшанування пам’яті Сергія Єфремова», що повертає з небуття ім’я одного з найкращих синів України і відновлює історичну справедливість.

 У 2007 році ім’я Сергія Єфремова було присвоєне навчально-виховному об’єднанню №5 міста Хмельницького.


Вхід на сайт


Пошук


Календар України. Українське ділове мовлення



Друзі сайту


Copyright MyCorp © 2019