Головна
Реєстрація
Вхід
Ср
15.08.2018
03:51

Вітаю Вас Гість | RSS
Навчально-виховне об'єднання №5 міста Хмельницького 
імені Сергія Єфремова
Адреса
м. Хмельницький,
вул. Володимирська, 51
тел. (0382)79-57-25

Меню сайту

Категорії розділу
Новини нашої школи [47]
Конкурси [4]
Привітання [18]
Новини освітянської ниви [36]

Наше опитування
Оцініть наш сайт
Всього відповідей: 416

Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів 0

 Творчість педагогів 


Будзінська Марія Іванівна

народилася 17 серпня 1942  року в селі Чорна Чемеровецького району на Хмельниччині. Закінчила Кам'янець-Подільський педагогічний інститут (1969).
Працює вчителем математики в НВО №5 м. Хмельницького. Автор книжок "Математика в поетичному обрамленні" (1997). "Барви довгого дня" (1998) та "Математика поетичною мовою" (2003), "Тепло долонь" (2003). "Немов любові талісмани" (2009), "Сонечко, сонечко, посвіти!" (2009). Член Хмельницької літературної спілки "Поділля".          

 

 


 

Я зіткана з шовкової травиці,
Із зіллячка, з зеленої пашниці,
З волошок синіх, що у житнім полі,
Із маків, які квітнуть на роздоллі.

З блакиті неба і хмаринок білих,
Із ягідок червневих спілих,               
З барвінку синього, що в батьковім садочку,
З ромашок в розмаїтому віночку.

З роси сріблястої й густої,
Із пелюстків троянди запашної,
З бузку, жасмину і жоржини,
Із цвіту яблунь і чарівної калини.

Мелодія в душі від співу ангелів небесних
Зігріта світлом сонця й зір чудесних.
Я в цьому світі Божая дитинка,
Від рідної природи українка.

Я родом із яблуневого раю
З подільського села Чорна
І кращої місцини я не знаю
Як та, де пройшла молодість моя.

А яблуні в садочку оповиті
Білорожевим весняним серпанком.
І в ніжнім неповторнім ароматі
Мелодія звучить чарівна зранку.

Спадають з цвіту ранні роси,
Як діаманти, на трави шовкові
І лине солов'їний спів дзвінкоголосий
А світ як рай божественний навколо.

Я виросла у яблуневім краї.
Я родом
 із села Чорна.
І кращої місцини я не знаю
Як та, де пройшла молодість моя.


      

Знаки стародавніх українських вишивок

Символіка Води, Землі і Сонця
Ув оберегах - взорах подолян.
Символіка цілої України
у вишивках гуцулів, волинян.

Через прості і геніальні знаки, 
що збереглись на древніх вишиттях,
Ми можем Всесвіту глибінь пізнати
І поєднати із земним життям.

Весільні рушники, узір калини,
То - єдність Сонця, Місяця й Зорі,
То сили невмирцщої краплини
У ягодах, що трусять снігурі.

Узір із хмелю - молоде буяння,
Готовність до одруження й життя:
Повсеньки наші предки-подоляни
У вишивках вбачали смисл буття.

Дівоча врода, чистота і цнота
У лілії розтуленій яскравіють.
Як пильно придивитись до роботи- 
В орнаменті магічний хрест уздрієш.

Символіка рясного винограду
Повилась на родинних рушниках:
Життєва нива - людям на відраду -
В квадратиках, у вузликах, разках.

І ніжні ружі із земного раю
На рукавах вишиваних горять:
Це - квіти, що вкраїнці їх плекають,
Що мають древню назву СОНЦЯ-РА.

Чарівну силу маку, що немало,
У заполоч вплітали. Та й господу
Від зла усякого ним люди обсівали,
З квіток плели вінки - присягу роду.

Боже, спаси Україну

 

Боже, спаси Україну
Святістю нас об'єднай
Нашу велику родину
В тяжкії дні опікай.

 

Ти дав нам землю святую
Чистого неба блакить
Дай же нам мудрості й сили
В мирній країні прожить.

 

Боже, прости гріхи наші
Дай християнську любов
Навіки своїм милосерддям
Людей об'єднай наших знов.

 

 

 







 

З ювілеєм, рідна школа!

З ювілеєм, рідна школо,
Берегине дорога,
Ти завжди вкраїнське слово
Шанувала, як могла.

 

Так, прожила ти багато
Й пронесла у майбуття
Найдорожчий скарб у світі –
Мову нашого життя.

 

Мова в пісні розцвітає,
Що співає дітвора.
Мова школу прославляє,
Що їй вірною була.

 

Коли в говір проникали
Іншомовнії слова,
Ти вкраїнську мову чисту,
Як перлину, берегла.

 

То ж прийми уклін сьогодні
Вихованців всіх твоїх,
Що шанують рідне слово
Й бережуть в серцях своїх.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Покрови Божа благодать

Покрови Божа благодать
Зійшла на землю. Не упадь,
Осінній листе, не тремти,
А тихо, легко так лети.

 Ти політай і покружляй,
Прощальну пісню проспівай,
зіграй на сонячній струні,
Ввійди в потоки золоті.

І в золотому листопаді
В дорогоцінному наряді
І в ніжних вітру переборах
Зблисни у сонячних акордах.

Пролийся золотим дощем,
Прикрий озимину плащем,
Зігрій та збережи жита
І перейди в нове життя.

Хмельницький - Поділля перлина

Пливуть сиві хмари над Бугом
І верби в воді плюскотять.
А чайки летять над водою
І сріблом на сонці горять.

Проскурівська - міста перлина,
Щовечора в сяйві яснім.
І де б не бувала людина,
Вертає у свій рідний дім.

Закохані пари у скверах,
Їх очі, як зорі, горять.
Фонтани блищать кришталеві,
В верхів'ях вітри гомонять.

Хмельницький - Поділля частина.
Живи  і рости. розквітай!
Бо їде  сюди вся країна,
Щоденно гостей зустрічай. 

Вкраїнська мова - скарб народу

Вкраїнська мова, рідна мова -
То мова співу солов'я, 
Бездонність неба голубого
Й родюча щедрая земля.

Вкраїнська мова - то сніп жита,
Яким увінчують життя.
То страва на різдвяні свята,
З медовим запахом "кутя".

Вкраїнська мова - то щедрівки
І щедрий вечір у вікні,
То величання, і колядки,
Й гаївки у весняні дні.

Вкраїнська мова - скарб народу:
З колиски прадідів-слов'ян
Вона сприймається, як подих,
Як лет, як голос солов'я...

Поетичні акварелі

О рідна земле у садах
(пісня)
О рідна земле у садах,
Зоря ти світанковая.
В духмяних запашних лугах
Сторононька медовая.

З тобою в снах і наяву,
Твоїм цвітінням я живу, 
І з кожним роком білий цвіт
Спадає пелюстками літ.

О рідна земле у житах,
Моя ти колисковая,
Зелений врунок на полях
І стежка барвінковая.

О рідна земле у цвіту, 
джерелами напоєна.
Твоєю силою живу,
Моя ти доле зоряна.

 

Мій краю, моя Україно!

Мій краю, моя Україно,
бездонна твоя голубінь!
Мій краю, моя Україно,
Простора полів широчінь!

Мій краю, моя Україно!
Поля в золотистих житах.
Мій краю, моя Україно,
Перлино в родючих садах.

Мій краю, моя Україно,
Сопілки калиновий спів.
Мій краю, моя Україно,
Барвистий віночок зі слів.

Мій краю, моя Україно, 
Премудрість твоя у віках.
Мій краю, моя Україно,
Майбутнє у Божих руках!

Краю ясеновий!

Мій зелен краю ясеновий,
В твоїх обіймах неба синь,
А в тихі ранки вересневі
Шепоче лист: "Мене не кинь..."

Ще верби у зелених косах
Й калина сяє у теплі.
І трави в повних літніх росах,
Вода прозора в джерелі.

Краса осіння в листі клена,
Бездонна неба голубінь,
І потаємна й незбагненна
Очей закоханих глибінь...

***

Бездонна синь, погода гожа,
Нитками ткана баби-літа.
Благословенна днина Божа,
А в ній надія - наші діти.

Свічки каштанів засвітились
Від солов'їної струни,
Тополь зелені заметілі
Під ніжним променем весни.

Туманом білим оповиті
Зелені вруна у полях,
Барвінком синім перевиті
Шовкові трави у садах.

Веселки фарби розкидають
В розкішні трави весняні
І, спалахнувши, розцвітають
Чудові квіти запашні.

Бучний бенкет пишноцвітіння,
Кульбаб піастри золоті,
І цвіту біле шумовиння,
Й нектару запахи п'янкі.

Роси напившись осяйної,
Пісні співають солов'ї,
Зозуля як ворожка долі
Літа відлічує мої. 

 

Природний етюд
в НВО №5

Побіля школи з настанням зими - 
Червоний жар горобини.
Всіх зігріває і ласкає,
Серця дитячі звеселяє.

Стоять високі деревини,
На них гаптовані хустини,
Які полощуться дощами
Й срібляться першими снігами.

А після першого морозу,
Відчувши зимову загрозу,
Стає солодка горобина
Принадою усім пташинам.

Птахи рубінові краплинки
Розносять вмить, як намистинки.
І гріють серце ніжним співом,
Як навесні перед посівом.


              Ріднеє слово

Бог дарував нам слова ароматні.
І трави шовкові в квітучих садах.
В зіллячку м’яти пахощі хатні.
Взір калиновий на рушниках.

Ріднеє слово - краса незбагнена,
Наче троянда в краплинах роси.
Слово в шляхетності  дум  сотворене,
Щоб не втрачало принади й краси.

Краса українок в вінках сонцесяйних.
Слова піснетворні як спів солов’я.
З глибинних джерел невмирущих, народних.
Ріднеє слово і мова моя.

 

Троянди - квіти кохання, здоров'я

Троянда біла - непорочність
Незайманість і чистота
Весільна молода урочисть
Ніжна, жадана красота.

 

 

 

 

В жовтій троянді
Світло сонця,
Що живить все земне життя,
Дає надію на добробут
І на щасливе майбуття.

 

 

Червона троянда
То символ кохання
Даруйте коханим цей цвіт
Жінкам чарівним і жаданим
На протязі безлічі літ.

 

 

Рожева троянда як мрія
Як світла дорога життя
Хвилює й манить як надія
В незвіданість і майбуття.

Вітаємо з жіночим ювілеєм!

Жінці в ювілеї
Роки не рахують,
А палкіше люблять
Й гаряче цілують.

Розпрощавшись з білим
Ніжним первоцвітом,
Жінка як троянда
Квітне ціле літо!

Вабить всіх красою,
Пломенить коханням
Зірвана з любов’ю
Першим і останнім!

Не прощайся з літом,
Ювілярко мила,
Хай дасть Бог здоров’я,
Щоб була щаслива!

Любима й кохана,
З літом не прощайся
Ще багато років
З миленьким кохайся!

ЗОРЕ МОЯ...
 

Зоре моя, мій небесний хранителю,
В морі зірок, в океані світів,
Мій володарю і мій повелителю, - 
Голос струни твої ледь забринів.

Струни невидимі, струни незаймані,
Зовсім нечутні, незримі очам,
Туго від кожної зірки натягнуті
Й роздані людським рукам.

Знаю, що є й моя струночка,
Я відчуваю її.
Ту, що послала мені моя зірочка,
Й тихо бринить в вишині.

Часто вона наближається,
Я ледь торкнуся смичком,
Й дивно струна озивається
Чутним мені голоском.

Може б вона і зіграла
В моїх несміливих руках,
Якби її не гойдала
Сила в небесних світах.

Густіють тумани і важчають роси,
Руки працьовиті збирають покоси.
Достигли ожина й ліщина,
В червоних пацьорках шипшина.

Всміхаючись в жовті пшеничнії вуса,
Світанок говорить: - А я запізнюся.
Хай тії дівчатка посплять,
Що пізно дивилися на зорепад.

***

 

Вклонись троянді запашній,
Вдихни вогонь півоній,
Вдивися в хмари грозові
У променях червоних.

І хай зоріє те тепло
У буйних, ніжних травах,
І все життя щоби цвіло
У  кольорах яскравих...

Я жінка

Я жінка, коли серце просить,
Щоби коханою була.
Я просто жінка. Й цього досить
Щоб зчарувала так весна.

Я зігріваю руки сонцем,
Вплітаю в коси чар-зілля.
Шепоче вітер під віконцем:
"Кохана,чуєш, ти моя"

А може, то не вітер віє,
То в пам'яті моїй слова,
Що серце й душу завжди гріють:
"Кохана, чуєш, ти моя".

Мені не треба літ лічити
В квітучі і духмяні дні.
Я жінка. Й можу так любити,
Як в молодості, навесні.

 

Біла лілеє, квітко чарівна,
Ніжність твоя дівоча.
Біла лілеє, горда царівно,
Білість твоя пророча.

Біла лілеє, символ чесноти,
Свіжість твоя лікує.
Біла лілеє, диво природи,
Скромність твоя дивує.

Біла лілеє, квітко червнева,
Серце тривожно мліє.
Біла лілеє, зоре літнева,

Душу мою зігрієш.

Біла лілеє, квітко духовна,
Святість в твоїм ароматі,
Біла лілеє, вірність казкова,
Серце в щемливій німоті...

Велична жінко

Краса землі, велична жінко!
З тобою світ, яксвітло сонця,
Як сад квітневий навесні,
Як милі любощі у сні.

Для тебе зорі в небі сяють,
Для тебе солов'ї співають
Пісні про щастя, про кохання,
Про поцілунки спозарання.

Як зорі, сяють твої очі.
Ти чарівниця опівночі,
Ти королева у сім'ї,
Всі поклоняються тобі.

Велична жінко, квітко мила!
Ти світ красою полонила,
Ти є надія в майбуття,
Бо ти даєш світу життя.

Твій родовід

Твій родовід - Вкраїна мила,
Поля, діброви і ліси.
Твій родовід - батьківські крила,
Які тебе в життя внесли.

Твій родовід - криниця чиста,
Розлогі верби і сади.
Твій родовід - пшениця колосиста
І плин дніпровської води.

Твій родовід - біла хустинка,
Бабусі трепетне тепло.
Твій родовід - твоя кровинка,
Шануй і зберігай його.

Твій родовід - то хрест камінний,
Там, де лежить твій прапрадід.
Життя завжди буде нетлінним,
Якщо шануєм родовід.

Жінці Лілії

В імені Вашому
Сама чеснота
Чиста і ніжна
Жіноча цнота.

Учнів навчаєте
Вміло і щиро
Країні готуєте 
Надійну зміну.

В окрасі імені
Квітки лілії
З Вами такгарно,
Як в світлі надії.

***

В звучанні імені Лілія
Бринить природна красота,
А в серці Вашому вселилась
Навік безмежна доброта.


 

Педагогічні роздуми

Йду сьогодні в школу

Йду сьогодні в школу
Дні такі погожі.
Падолист довкола
Змінює пейзажі.

Рідна моя школо,
Ювілярко мила,
Поважати старших
Ти мене навчила.

За час існування
Свого на цім світі
Мудрість дарувала
Ти дорослим й дітям.

З гордістю засвідчую
Всі твої надбання:
І музеї славні.
Зали і читальні.

Ти була й учителем
Із Законом Божим,
Ти була чистилищем
Для людей пригожих.

Вже багато років
Науки вивчаю.
Кожен день, щороку
Школу я вітаю.

 

 

 

 

Фізхвилинка

Ой, люблю я фізхвилинку!
Працювати без упинку -
Мліють ручки, гасне зір!
Ти не віриш? Перевір!

Хочеш сонечко дістати
І метеликом літати,
Покачатись по траві,
Покупатись у воді!

Пробігтися по лужочку,
По зеленім килимочку.
Запах трав, роси і м'яти
дасть наснагу працювати.

А щоб зором все обняти, 
Очки слід натренувати:
Подивитись на садочки,
На зеленії гайочки.

Щонайдальше подивитись,
Вправо, вліво нахилитись,
Сісти, прочитать завдання
І продовжити навчання.

 


 

Педагогічні роздуми

Щоб мати врожай, треба в землю пухку
Посіяти зерна у пору таку,
Щоб дружно із зерен ростки проросли,
І поле укрили рясні килими.
Щоб серце дитяче наповнить добром,
Посіймо премудрість добірним зерном.
На ніжному лоні вона проросте
Й в щасливій надії душа розцвіте.

***

 Бездонна синь, погода гожа,
Нитками тканна баби-літа...
Благословенна днина божа,
А в ній надія - наші діти.

***

Учням НВО №5

Прийшла вже осінь-чарівниця
Й проводить падолисту бал,
Щоб запросити всю природу
На грандіозний карнавал.

Осяяні чарівним світлом
Сади, переліски й гаї,
Дай Боже, щоб в житті збулися

Всі ваші мрії золоті.

Вчителям 

Ви математику і природничий світ
З'єднали в творчій праці неутомній.
Премудрі в ставленні до успіхів і бід,
Завжди ласкаві, співчутливі й скромні.

Лілії

Лілія - квітка місяця
Чарівна.
А Ви, як тая місячна
Царівна.

У морі хвиль комп'ютерних
Тенетів

(Є світлом ніжномрійним
Писав великий Гете).

Спокійна, таємнича,
Загадкова
Навчаєте і сієте
Зерна добра довкола.

Мова моя материнська

 

Мово моя материнська,

Чом ти така чарівлива?

Долоньками з джерел чистих

Я спивала твоє диво.

Ти дзвеніла у струмочку,

Що тече в рідній Долині,

Білим цвітом у садочку

Розцвітала на калині.

Разом з бджілками в гайочку

Ти солодкий мед спивала,

Соловейком срібні перли

Руладами розсипала.

Ти зоріла в житнім полі

Волошковими очима,

І оспівувала волю,

Бо вона непоборима.

А ще в пісні материнській

Закодоване се диво,

Що усе життя у серці

Ношу вірно й шанобливо.

                            18.02.2016р.

 

Мово моя Барвиста

 

 

Мова моя наче квіти

В розмаїтому букеті,

Що зібрані воєдино

З усіх місцин України.

Квіти із лугів барвистих,

З полів наших колосистих.

Із Карпатських гір високих,

З козацьких степів широких.

Квіти миру і кохання

Квіти стійкості й страждання.

Квіти вірності і слави –

Квіти нашої держави.

А тому й мова барвиста

З відтінками, урочиста,

Материнська, сокровенна,

Господом благословенна.

15.02.2017р.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 


 

Пісня мого дитинства<


Вхід на сайт

Пошук

Календар
«  Серпень 2018  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
  12345
6789101112
13141516171819
20212223242526
2728293031

Архів записів

Друзі сайту

Copyright MyCorp © 2018